КРАСА ВРЯТУЄ СВІТ

Трагедія одного міста і цілої країни та людська байдужість і невдячність




          Прип’ять – покинуте місто на березі річки з таким самим ім’ям, засноване 4 лютого 1970 року. Життя цього міста обірвалося 26 квітня 1986 року. Як на людський вік, то це зовсім юне створіння у якого це все життя попереду.

         Коли дивишся кадри кінохроніки різних років і на одних бачиш світле місто осяяне сонцем, усміхнених людей, що йдуть у своїх справах, веселих дітей, а на інших сіре, похмуре, покинуте місто, напівзруйновані будинки і жодного натяку на присутність людей, то серце стискається від болю. Від болю, який нагадує той, що відчуває людина, яку покинули назавжди.

         Страшно уявити собі відчуття людей, які вважали, що скоро повернуться до рідних домівок, а виявилося, що покинули їх назавжди. Ви тільки уявіть собі, як це, одного дня вийти з дому з легенькою валізою і ніколи більше туди не повернутися. Це не схоже на звичайний переїзд, до якого людина морально і свідомо готова. Там, у Прип’яті вони залишили частину себе і свого світу.

         Нещодавно у моєму місті виникла ідея змінити назву однієї з центральних площ міста (площу Маяковського) у площу Героїв Чорнобиля. Так склалося, що саме на ній було збудовано фонтан-пам’ятник під назвою Фонтан Життя, що присвячений подвигу цих відважних людей, що відали свої життя ліквідуючи наслідки цієї жахливої катастрофи. Тому вибір місця для площі на їхню честь був так би мовити очевидним.

     І от місцева влада в особі Міської ради, прикриваючись демократичними принципами, винесла це питання на розгляд громади міста. Коли мова йде про те, щоб віддати якийсь парк чи інший зелений куток для забудови під черговий торгівельно-розважальний центр, то до думки громади мало хто дослухається. А коли мова зайшла про те, щоб увіковічнити подвиг героїв, то їх раптово почала цікавити думка народу. І тут почали виникати дивні дискусії з цього приводу. Складається враження, що люди намагалися дискутувати на тему, а чи був подвиг взагалі?

         Головним противником виступила місцева богема у вигляді представників спілки художників «Колорит», що зручно влаштувалися на площі продаючи картини власного виробництва. Вони стверджують, що на площі панує атмосфера художників, а назва з таким негативним підтекстом буде псувати цю ідилію. Та це не єдиний аргумент, на їхню думку молодятам, що приїздять туди фотографуватися у день весілля, молодим матусям, що полюбляють там гуляти з дітьми буде неприємно приходити на площу з такою назвою. Але всім нам відома прекрасна традиція за якою молодята приїздять покласти квіти до пам’ятників Великої Вітчизняної війни, також багато молодять приїздять фотографуватися до Алеї Слави та інших пам’яток Великої вітчизняної. І хочу зауважити, що вони для них це не є неприємним, чи має негативну енергетику. Це прояв поваги до подвигів загиблих героїв. Так чим же гірший подвиг героїв Чорнобиля?

        Я в жодному разі не хочу применшити той подвиг радянських солдат, що загинули під Сталінградом, але хочеться запитати, хіба подвиг Героїв Чорнобиля менший ніж подвиг Героїв Сталінграду (на честь яких названі вулиці у багатьох містах України), хіба меншим була їх відвага та страждання. Вони всі рятували життя інших людей ціною власного життя.

       Хтось може заперечити, що мовляв вони не знали на яку небезпеку себе наражають. Я не думаю, що як би пожежники знали про всю ту небезпеку, то вони б розвернулися й пішли геть залишивши палаючий реактор. Напевно то були такі часи, коли люди думали не лише про себе та власний добробут. Зате зараз знаходяться люди, що бояться негативної енергетики від назви «площа Героїв Чорнобиля» їм і на думку не спадає, яка любов до людей була у тих відважних героїв, що віддавали свої життя, рятуючи нас від ще більшого лиха та помирали в страшних муках після смертельного опромінення.

       Зараз кожен живе у власному «футлярі», думає лише про власні потреби та власний добробут, чужий біль для нас байдужий, але коли щось торкається нас, то ми щосили кличемо на допомогу. Ми прагнемо чистого та світлого, але шлях до нього не може проходити в обхід чужого горя. Пройти мимо чужого лиха, навіть не повернувши голови, а потім розмірковувати над категоріями вічного?

       Чи не з цього починається ерозія людських душ?

       Земля українська завжди була багата на героїв, це і запорізькі козаки, що відважно боронили рідну землю від ворожої орди, і герої Великої вітчизняної, і герої Чорнобиля, що рятували рідну землю і людей від впливу невідомого ворога, сила та міць якого від цього не ставала меншою.

        Противники перейменування пропонують у якості альтернативи знайти десь на периферії міста сквер, парк чи площу й перейменувати його. Це виглядає як спроба забути ... забути все.

       На останок хотілося б навести фразу закарбовану на кам’яному барельєфі одного з українських монастирів Х століття «Пам'ять про смерть корисна для життя».

 



Обновлен 22 янв 2012. Создан 11 янв 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником